КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "ХАРКІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 168 ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ"

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

· Батьки! Не бійтеся своїх дітей, підходьте до них ближче!

· Робіть подарунки дружинам! Дружини, не соромтеся приймати подарунки від чоловіків!

· Батьки! Прагніть більше заробляти, і навіть коли лежите біля телевізора, під газетою, не забувайте про родину!

· Любіть школу, довідайтеся в довідковій її адресу і допомагайте школі доти, поки вас не почнуть впізнавати в обличчя!

· Грайте, співайте, веселіться зі своїми дітьми, зробіть їхнє дитинство привабливим, і тоді вони зроблять вашу старість захищеною.

· Батьки! Намагайтеся бути розумними та інтелігентними, тому що це облагороджує!

· Будьте рекордсменами в роботі, в домашніх справах, у спорті – і ви станете гідним прикладом для своїх дітей!

· Батьки! Пам’ятайте, що саме на вас покладена відповідальність за приріст населення! Не ухиляйтеся від своїх обов’язків!

· Постійно шукайте достоїнства у своїх дітях і відхиляйте за непотрібністю недоліки!

РЕКОМЕНДАЦІЇ МАТЕРЯМ

· Ваша дитина найкраща у світі, тобто така ж гарна, як і всі інші діти.

· Не заважайте дитині долати труднощі і вміло створюйте їх.

· Не сваріть дітей, при дітях і в ім’я дітей – нікого, тоді ваші чада виростуть незлобливими, добрими і ввічливими.

· Не лякайте дитину необхідністю читати, і вона полюбить книги.

· Найкраще виховання – виховання природою і діяльністю, а не словами і докорами.

· Довіряйте дитині, і навіть якщо вона спочатку перетрощить усю саксонську порцеляну, а ваші улюблені діаманти роздасть жебракам, то пізніше з неї обов’язково буде щось путнє.

· Дозволяйте дитині голодувати від сніданку до обіду, і це зробить її здоровою і веселою.

· Не потрібно робити свята для дітей, потрібно робити свята разом з дітьми.

· Частіше розважайтеся, співайте гарних пісень, приголублюйте своїх дітей, робіть разом з ними що-небудь, не лінуйтеся віддавати їм частку душі, і у вас усе вийде.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ СЕРЕДНІХ І СТАРШИХ КЛАСІВ

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

· побутові (повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять тощо);

· емоційні (демонструйте віру в можливості дитини, не втрачайте надії на успіх, радійте найменшим досягненням, чекаючи на успіх, виявляйте любов і терпіння, не ображайте її у разі невдачі тощо);

· культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми, дисками; використовуйте Інтернет для навчальних занять, разом дивіться навчально-пізнавальні програми по телевізору, обговорюйте побачене тощо).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона переказує те, що треба заучувати, запам’ятовувати, періодично диктуйте тексти для записування, перевіряйте знання за запитаннями підручника і т. ін.

3. Регулярно знайомтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю і надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій ви маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків має бути не оцінка, а знання, навіть якщо сьогодні ними скористатися неможливо. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де коли ці знання стануть у нагоді.

6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших, краще порівняйте її із собою – це дає надію.

7. У середніх класах підлітки можуть виконувати домашні завдання спільно: це підвищує відповідальність, адже завдання виконують не тільки для себе, але і для інших. Наберіться терпіння, коли діти займаються навіть по телефону: уточнюють, обговорюють, сперечаються.

8. Намагаючись пояснити різні способи виконання завдання, не відмовляйтеся від свого рішення. Це стимулює активність школяра.

9. Давайте відчути дитині, що любите її незалежно від успішності, помічаєте пізнавальну активність навіть за окремими результатами.

10. Пам’ятайте, що, за науково-обгрунтованими нормами, над виконанням всіх домашніх завдань учні п’ятих – шостих класів повинні працювати до 2,5 годин, сьомих-восьмих – до 3 годин, восьмих-дев’ятих – до 4 годин. Порівняйте, наскільки близькі ці норми до кількості годин, які витрачає ваша дитина на домашню роботу. Допомагайте дотримуватися рекомендацій: це важливо для здоров’я, психічної рівноваги та хорошого ставлення дитини до навчання.

11. Створюйте традиції й ритуали, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ПІДТРИМКИ ПОЗИТИВНОЇ САМООЦІНКИ У ПІДЛІТКА

Людині потрібно, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні й роботі, щоб вона могла реалізувати власні здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і промахів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка її виявляється низькою, хибною.

Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємось про себе лише зі слів та ставлення до нас рідних. Образ дитини будується зовні, рано чи пізно вона починає бачити себе такою, якою її бачать інші. Кожним зверненням до підлітка – словом, вчинком, інтонацією, жестом, виглядом і навіть мовчанням – ми сповіщаємо йому не лише про себе, але й завжди про нього, а часто саме про нього.

Від знаків любові й визнання у підлітка складається відчуття: «Зі мною все гаразд», «я – добрий». А від сигналів засудження, невдоволення, критики – відчуття: «зі мною щось негаразд», «я – поганий». Покарання, а тим більше саме покарання, лише заглиблює його відчуття неблагополуччя й нещастя. Унаслідок підліток, врешті-решт, може дійти висновку: «Поганий, то й нехай! І буду поганим!» Це – виклик, за яким приховується гіркота відчаю.

Щоб не допустити глибокого розладу дитини із самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримувати її самооцінку, відчуття самоцінності. Це можна зробити, керуючись наступними принципами:

· Безумовно приймати дитину такою, якою вона є.

· Активно співчувати її потребам і хвилюванням.

· Бути разом із нею (читати, поділяти захоплення, відпочивати).

· Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляється самостійно.

· Допомагати, коли просить.

· Підтримувати успіхи.

· Довіряти їй свої почуття.

· Конструктивно вирішувати конфлікти.

· Використовувати в повсякденному спілкуванні фрази: «Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти…», «Ти, звичайно, впораєшся», «як добре, що ти у нас є».

· Бути міцними й послідовними.

Діти – тонкі психологи. Вони чудово відчувають слабкості дорослих. Тому, не дивлячись на вашу готовність до компромісу, син або донька мають знати, що батьківський авторитет непорушний. Якщо ж дорослі демонструють підлітку власну невитриманість, істеричність, непослідовність, важко чекати від нього доброї поведінки.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ВИКОРИСТАННЯ ЕФЕКТИВНИХ СТРАТЕГІЙ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ

1. «Виграти – виграти».

У чому полягають мої справжні потреби? Чого прагне протилежна сторона? Чи хочу я благополучного виходу для нас обох?

2. Творчий підхід.

Які нові можливості розкриваються цією ситуацію? Замість того щоб думати, «як це могло б бути», чи бачу я нові можливості в тому «що є»?

3. Емпатія.

Як би я почувався на місці протилежної сторони? Що намагається сказати протилежна сторона? Чи вислухав я думку іншої сторони як слід? Чи знає протилежна сторона, що я її чую?

4. Оптимальне самоствердження.

Що я намагаюсь змінити? Як я можу сказати про це без обвинувачень? Чи відповідають мої слова моїм почуттям, а не моїм думкам про те, хто правий, а хто винний? Чи дотримуюсь я формули «Будь м’яким із людьми і жорстким з проблемою»?

5. Спільна влада.

Чи не зловживаю я своєю владою? Чи не зловживає своєю владою протилежна сторона? Чи не можемо ми співпрацювати замість того, щоб сперечатися?

6. Управління емоціями.

Що я відчуваю? Чи покладаю я на когось провину за свої почуття? Що я хочу змінити? Чи позбавився я бажання покарати протилежну сторону? Що я можу зробити для того, щоб краще володіти своїми почуттями?

7. Готовність вирішити конфлікт.

Чи дійсно я хочу вирішити конфлікт? Чим викликана моя образа: минулим неприємним інцидентом, потребою, яку я ніяк не можу задовольнити, моєю упередженістю, у якій я ніяк не можу зізнатись собі.

8. Картографія конфлікту.

У чому полягає питання, проблема конфлікту? Хто його головні учасники? Визначте потреби кожного учасника конфлікту (тобто порушення яких інтересів призвело до виникнення конфлікту). Що слід зробити, щоб знайти розумний вихід із складної ситуації?

9. Розробка альтернатив.

Які варіанти розвитку конфлікту можна передбачити? Визначте найбільш прийнятий для всіх сторін.

10. Переговори.

Чого я хочу добитись? Сформуйте чітке уявлення про загальний результат, тоді Ви зможете визначити свою подальшу поведінку. Як можна добитись справедливого результату, прийнятного для всіх? Чи не ігнорую я пропозиції іншої сторони? Чи не наполягаю лише на своїх доводах? Які питання я згоден включити в спільну згоду?

11. Посередництво.

Чи можемо ми самостійно вирішити проблему? Можливо, нам потрібен посередник? Хто може стати посередником у вирішенні конфлікту? Чи підходить мені роль посередника у вирішенні конфлікту? Як я маю діяти, щоб не образити жодну з конфліктуючих сторін?

12. Розширення кругозору.

Чи бачу я всю картину конфлікту, а не лише власну позицію в ньому? До чого може у майбутньому призвести заглиблення конфліктної ситуації?

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ СТРАХІВ У ДИТИНИ

· Пам’ятайте, що дитячі страхи – це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.

· Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого, й остаточно закриється.

· Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся, щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.

· Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте конфліктів, сварок, особливо в присутності дітей.

· Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка» тощо.

· Більше заохочуйте, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.

· Малюйте з дитиною страх і все те, чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин.

· Малюйте страх фарбами, у кілька прийомів.

· Після закінчення заняття похваліть дитину, а через кілька днів обговоріть із нею малюнок.

· Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.

· Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.

· Змініть образ страху.

· Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим, що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо, у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини подолання свого страху.

· Посміхайтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться, наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію (обов’язково страшну!) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син або дочка посміється з вами. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом, а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб дитина зрозуміла: «У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».

· І пам’ятайте – дитина має право на помилку! Вона має знати – батьки в будь-якій ситуації підтримають її й не стануть менше любити!